Нарешті школа ожила!
Загомоніла, заспівала.
Дитинство -то шкільна душа
Дітей їй так не вистачало!
І тупіт ніг, й грайливий зойк,
І тиша до дзвінка шкільного
Вирує, виграє життя
У нашій рідній гарній школі.
Ніяка сила неземна
Бурхливий плин часу не спинить
І знов кипить шкільне життя
Дитячий сміх по світу лине!
Олена Голуб 2020 рік
Смілива мрія
Ріс хлопчик відважний, красивий
Був він дуже-дуже щасливий.
І була в нього мрія смілива
"Хочу,- казав він - я стати
Вправним воїном, як мій тато!
Буду землю свою захищати
Буду людей обороняти!"
Ось іде вже відважний воїн
До бою він готовий.
Почалася війна - нерівний бій!
Воїн сміливий програв у ній.
І вперше в хоробрих очах
З'явилися біль і страх.
Медична сестра молода
Врятувала героя вона.
Через рік став воїн щасливий,
Народилася в нього дитина.
Все ж не була марна битва оця:
"Ось і здійснилася мрія моя!"
Так і стояв воїн над дитиною
Та бажав їй всього щасливого...
Котляр Катерина, учениця 5 класу
***
Семену Єгоровичу
Говорять, вік - то довга нива...
Один засіє ниву ту дбайливо,
Хто нехтує дарованим життям,
Марнує свій життєвий лан.
Та є такі, нажаль їх небагато,
Життя хто ладен нам своє віддати,
Бо серце Данко мають у грудях,
Воно і визначає їхній шлях.
Це серце не підвладне злому,
Ось так і Ви -перлина Кремінщини!
Те серце Данкове в грудях носили.
Воно пекло, горіло і боліло,
Воно сміялось, плакало, любило.
В вуста вкладало полум'яне слово
Байдужим, не лишаючи, нікого!
Мені також Вас бачить пощастило.
Говорять, перше відчуття правдиве:
Якою неземною простотою
І чимось рідним, батьківським до болю
Повіяло Від вас, вельмишановний,
Чомусь хотілось обійнять з любов'ю,
Сивин святих торкнутися рукою.
На жаль, були ми, навіть, незнайомі.
Та думка промайнула в голові:
Мабуть, в такій ось щирій простоті
Народжується Велич на землі.
О.В.Голуб, 2016 рік
***
ДО 145 річчя Л.УКРАЇНКИ
О, Жінко! О Пісне!
Чарівна й прекрасна
Як хвиля - мінлива,
Як сонечко - ясна.
То ніжна, як квітка,
То коле шипами
Як Мавка - вразлива,
Як Скеля - незламна!
Тобою пишатися не перестанем
Із словом твоїм на коліна не станем!
З тобою у серці незгоди здолаєм,
Бо Жінку таку ми в історії маєм!
О. В. Голуб, 2016 рік
* * *
Україна в огні,
Україна в огні.
Знову гинуть в боях
Її кращі сини.
Рідна ненька моя,
Центр Європи - це ти,
Тому й гинуть в боях твої кращі сини.
"Старший брат " знахабнів
І порушив кордон.
Україна в огні,
Україна в огні.
Тільки впевнена я -
Переможе в війні Україна моя.
Ніна Олійник, учениця 7 класу
* * *
ДО ПЕРЕМОГИ
Йшли колони танків
Рідним моїм селом
На танках сиділи хлопці,
Які полишили свій дом.
І були сумними їх очі,
Хто ж помирати хоче?:
Та ось на одному з танків
Прапор яскраво заграв.
"Ми переможемо скоро"-
Літній танкіст сказав.
І ми, дітлахи, малеча,
Їм помахали вслід,
Бо повіри одразу -
Нас не обдурить дід
Аліна Юрковська, учениця 6 класу
***
Гвардієць наш і добровольцю наш!
Сам Бог пролиту кров тобі простить:
Покинув ти сім'ю і друзів,
Ночами плаче мати в тузі,
Собою жертвуєш, щоб землю захистить,-
Своїх дітей і нас, чужих
(хоча говорять, що чужими називати дітей не можна).
Тримай же свій міцніше автомат,
Нехай здригнеться ворог-кат:
Вкраїна ж бо непереможна!
Г.Я.Шерстюк, 2015 р
***
Ще мить тому він поруч був,
Товариш мій, мій брат, земляк,
Але здригнувся і закляк,
Бо "куля-дура".
Він вранці мамі позвонив,
Сказав: "Сумую, скоро буду".
Його останнії слова
тепер до смерті не забуду.
Скінчу війну. В його село
Я неодмінно завітаю.
Його я маму обійму,
Скупу сльозу свою зітру:
"Ваш син -герой. Я вас вітаю".
Г.Я.Шерстюк, 2015 рік
